Найбільший на та найскладніший з усіх персональних флюроарт об’єктів. Найбільша персональна інтерактивна виставка – інсталяція.

Благодатною для роздумів, реалізації перфомансів та створенню інсталяцій стала тема, яку визначила українська музейна спільнота. Отже «Суперечлива історія» звучала у кожному Музеї по-своєму.

Музей українського живопису зробив ставку на Лабіринт часу. Гості музею отримали можливість подорожувати у часі. В музейному саду розташувалися на перший погляд дивні конструкції. Флюроарт – полотна, які світилися в темноті, створюючи загадкову атмосферу. А також скульптурні композиції – бюсти та голови – роботи відомого дніпровського скульптора Олександра Невечері, які було зачинено у конструкції зі старих вікон та підсвічено світлодіодними лампочками. Такий посил – давав меседж – історія жива. Її не можна стерти та знищити, її можна переосмислити, поміняти ставлення до ідолів, гасел, настанов, але обов’язково проаналізувати, аби не повторювати помилок. Реалізувати такий задум музейним працівникам допомогла арт-платформа «Дивина» та куратор проекту Олена Шептицька. Динаміки до процесу занурення додав вогняний перфоманс пані Олени.